Досвід роботи

Формування компетентностей школяра

через пізнавальну діяльність

на уроках зарубіжної літератури

(з власного досвіду)

                                                                      Виховувати — означає готувати до життя.

                                                                                                                          Д.Писарев

 Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кож-ної особистості.

 Чисельні зміни у соціальному, економічному житті України вказали на необхідність підготовки та виховання компетентної, творчої особистості, яка може швидко адаптува-тися до життєвих умов, що змінюються.

 Школа XXI століття — школа компетентної, відповідальної людини, а значить — пере-ходу від знаннєвої до компетентнішої освіти. Це знайшло відображення у провідних освітянських документах — Державному стандарті базової і повної середньої освіти, Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, Концепції профільного навчання в старшій школі. Зокрема, в Концепції загальної серед-ньої освіти зазначено: «Освіта XXI століття — це освіта для людини. її стрижень — розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різнома-нітну інформацію, використовувати набуті знання та вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни». Тому компетент-нісний підхід у навчанні є актуальною проблемою сьогодення. Загальнопедагогічні основи цього підходу розглядають українські вчені Н. Бібік, С. Бондар, І. Єрмаков, О. Пометун, І. Родигіна, О. Савченко, А. Хурськой, Т. Яценко та інші. Водночас потребу-ють подальшої розробки питання практичної реалізації компетентнісного підходу на уроках зарубіжної літератури: пошук технологій, методів та прийомів формування компетентної особистості.

 Вагомість даної проблеми, недостатність її наукової розробки, а також актуальність зумовили вибір теми мого досвіду: «Формування компетентностей школяра через пізнавальну діяльність на уроках світової літератури».

 В основу ідеї мого досвіду, крім зазначених вище розробок сучасних науковців, була покладена і спадщина В. О. Сухомлинського, який у центр педагогічної діяльності ставив особистість учня, його інтелектуальний та творчий розвиток. «Моє заповітне бажання — передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити», — писав він у листі до дочки.

 Мета мого досвіду полягає у визначенні механізмів формування читача як високодухов-ної, інтелектуальної, творчої особистості, що прагне досягти Краси і Гармонії.

 Таким механізмом формування компетентної особистості на уроках зарубіжної літера-тури є комплекс послідовних етапів: цілепокладання → визначення очікуваних резуль-татів → мотивація → ситуація успіху здобування знань → формування умінь та навичок → творче використання знань, умінь, навичок у життєвих ситуаціях → контроль сфор-мованості компетентностей → саморозвиток, самоосвіта особистості.

 Інноваційна значущість даного механізму полягає у створенні ефективного процесу виховання інтелектуальної, самодостатньої, з потужним духовним потенціалом людини, здатної самостійно здійснювати життєвий вибір. Вважаю, що змістовим та організацій-ним наповненням системи формування компетентностей учнів повинні бути такі мето-ди та технології навчання, які в центр ставлять самостійну діяльність учня, розвивають критичне мислення та творчі здібності.

 Викладення основної ідеї досвіду. Як створити умови для розвитку особистості? На мою думку, в першу чергу треба пам’ятати, що на уроці світової літератури учень поринає у неповторний світ мистецтва слова, стає активним співучасником творіння письменника, намагаючись зрозуміти героїв, їхні вчинки, приймає або не приймає позицію автора, тобто виступає у ролі творця власної життєвої позиції, яку вчиться відстоювати.

 Реалізувати цю концепцію можна лише за умов формування учнів як вдумливих не-байдужих читачів. Основою будь-якого уроку світової літератури завжди буде текст художнього твору, а вдумливий читач зможе його зрозуміти,пропустивши через своє серце, збагатитись духовно і тим самим підготуватися до складних життєвих випро-бувань.

 Робота над формуванням компетентностей починається з визначення мети уроку (цілепокладання), що випливає із певної теми, і як наслідок — очікувані результати, тобто знання, уміння та навички, що їх учні опанують і застосують в конкретній ситуації. Важливим є вміння школярів самостійно визначати результати роботи на уроці. Для цього впроваджую прийом «Очікувані результати». Він дає змогу кожній дитині проаналізувати в кінці уроку, чи досягнув він поставленої мети, визначити над чим ще слід попрацювати.

 Велику увагу приділяю мотивації, яка фокусує увагу дітей на проблемі й викликає інтерес до теми уроку. На цьому етапі я намагаюся відшукати просту, зрозумілу, при-вабливу мету в колі вікових інтересів та захоплень дітей, адже, маючи особистісну за-цікавленість, учень буде налаштований на ефективний процес пізнання та вдосконален-ня. Скажімо, на уроці «Шекспір — одне з тих чудес світу, яким не перестаєш дивувати-ся...» (див. додатки) розмірковуємо над тим, чи існує проблема нерозуміння почуття кохання дітей їхніми батьками у наш час і які шляхи її розв’язання бачать учні. Вико-ристовую також інтелектуальну розминку, відгадування загадок, асоціації та творчі завдання тощо.

 Традиційно урок літератури будується на основі діалогу та полілогу (письменник — читач, учитель — учень, учень — учень). Тому після прочитання твору проводжу бесі-ди, які виявляють рівень сприйняття учнями змісту твору, допомагають зрозуміти характер героїв, їхній емоційний стан, витоки вчинків, а також дають змогу висловити власну позицію щодо прочитаного.

 Головне — «підштовхнути» дітей до роздумів, самостійного пошуку відповідей і прийняття рішень. Лише за таких умов школярі будуть творцями уроку, а значить — і власного життя.

 У такому випадку вчитель виконує роль фасилітатора, організатора процесу навчання, в центрі якого — діяльність учня. Залученню школярів до процесу активного пізнання сприяють проблемні питання, які змушують розмірковувати не тільки над навчальним матеріалом, а й над загальнолюдськими цінностями, формують високодуховну особис-тість, її життєву компетентність. Наприклад, у 8 класі на уроці «Шекспір — одне з тих чудес світу, яким не перестаєш дивуватись...» вивішую на дошку проблемне питання: «Чи сучасні ідеї Шекспіра як представника доби Відродження у XXI ст.?». Протягом уроку за стратегією сітка Елвермана діти збирають аргументи щодо власної позиції з цього питання, а під час підведення підсумків мають можливість аргументовано ви-словити свою точку зору. Намагаюся на уроках світової літератури насамперед на-вчити дітей мислити, висловлювати власні думки та відстоювати їх, сприймати та оці-нювати світ за законами Добра, Справедливості, Любові. Цьому сприяє глибоке усві-домлення порушених у творі проблем з обов’язковою проекцією на власні, художній твір стає поштовхом для самовдосконалення, роздумів над власною поведінкою і світом, що оточує.

 Сучасний урок літератури не уявляю без новітніх технологій, які сягають корінням у далекоглядні праці педагогів В. О. Сухомлинського, Є. Ільїна. Вже зовсім звичними на моїх уроках стали прийоми інтерактивного навчання. У своїй практиці впроваджую роботу в групах та парах: складання порад «Як знайти справжнього друга», тлумачення афоризмів із повісті-казки А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц». Групи виконують інформаційні, творчі, дослідницькі завдання. Такими видами робіт вчу дітей співпраці в команді, допомагаю усвідомити власний внесок у спільну справу. Участь кожної дити-ни в роботі групи учні оцінюють спільно або індивідуально, що сприяє критичному ставленню до себе, відповідальності, вдосконаленню та соціалізації.

 Щоб заохотити до активності і почути думку кожного учня, впроваджую прийоми «Мікрофон», «Продовж речення», «Мозковий штурм».

 Для формування читацької культури і компетентності учнів, розвитку їхніх творчих здібностей, навичок самостійного аналізу прочитаного застосовую елементи технології критичного мислення:

— гронування;

— діаграма Вена;

— асоціації;

— вільне письмо дає змогу висловити всі свої враження від знайомства із творчістю письменника;

— сенкан є своєрідним узагальненням роботи над тим чи іншим твором або образом, тому його доцільно проводити після аналізу твору (образів): «Антуан де Сент Екзюпе-рі», «Маленький принц», «Земля» (6 кл.). Такі завдання допомагають учням зафіксувати свої думки та емоції, розвивають творчу уяву.

 Викликають зацікавленість художнім твором такі творчі завдання: «Залиши останнє слово для мене», «Продовж художній твір», «Доповни сюжет», «Запитання до автора (героя)», «Лист вдячного (обуреного) читача», «Лист до самого себе», вітальні листівки, заповнення анкети героїв.

 Такі прийоми сприяють розумінню специфіки мови художнього твору, оволодінню основними видами мовленнєвої діяльності, розвиткові здібностей до написання пись-мових робіт різних жанрів та висловленню власної точки зору щодо порушених у творі проблем.

 Одним із ефективних засобів залучення учнів до читання є гра. Навчання у грі поклика-не реалізувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: вивільнення емо-цій, можливість самовизначення, надихання і допомога розвитку творчої уяви, зростан-ня навичок співробітництва, висловлювання власних думок.

 «Гра — шлях дітей до пізнання світу», — справедливо зазначав Максим Горький. Впроваджую як загальновідомі — «Три речення», «Переплутані пелюстки», «Вгадай героя за його словами», «Разок намиста», «Веселий олівець», кросворди, так і власно розроблені нижчеподані ігри.

«Літературний двобій». Два учні біля дошки по черзі обирають номер із питанням та відповідають на нього, намагаючись обрати питання з одного вертикального, горизон-тального або діагонального ряду. Виграє той, хто швидше утворить «ряд» правильних відповідей. На питання, що залишилися, відповідають учні класу.

«Будь уважним». Учням треба обрати лише ті речення або факти, які стосуються життя та творчості певного письменника.

«Ланцюжок запитань». Учні ставлять по одному питанню з власно складених за прочи-таним твором ланцюжком один одному. Якщо відповіді немає або неправильна, учню на допомогу приходить експерт-рятівник (учень, який знає відповідь), щоб не був розірваний «ланцюжок».

Рольові ігри дають змогу вжитися в емоційний стан героя, зрозуміти причини його вчинків, а через них — себе, розвивають акторські здібності: «Вживання в емоційний стан героя», «Цікаво дізнатися». На уроці за казкою Г. К. Андерсена «Снігова Коро-лева» проводила рольову гру «Зустріч, якої не було», під час якої діти у ролі Снігової Королеви та Герди розкрили погляди героїв на сенс життя та відповіли на питання учнів класу щодо висловленої позиції. Такі ігри створюють умови для спілкування, вчать вести дискусію, аргументувати власну точку зору, розвивають критичне мислення.

 Метод проектів вважаю основною технологією формування ключових життєвих ком-петентностей учнів. Адже діти, працюючи над створенням проектів, навчаються кри-тично мислити, чітко усвідомлювати, де і яким чином можна застосувати набуті знання, генерувати нові ідеї, грамотно працювати з інформацією, бути комунікабельними, пос-тійно самовдосконалюватися. У своїй практиці я впроваджую дослідницькі, творчі (ілюстрацій до творів, власні хоку, вірші), ігрові. Деякі учні створюють портфоліо — систему своїх творчих наробок: малюнки, кросворди, казки, есе, вірші тощо.

 Реалізувати свою проблему мені допомагають нестандартні форми уроку, які стиму-люють пізнавальну активність учнів, вміння діяти в незвичних ситуаціях, використо-вувати власний досвід, адаптацію до змін: урок-пошук істини («Сенс подорожі Ма-ленького принца Всесвітом»), урок-дослідження, урок-психологічне дослідження («Характеристика образу Маленького принца»), урок-укладання збірки («Шукайте серцем»), урок-представлення проектів.

 Вивчення художнього твору не закінчується на уроці, а продовжується і в позакласній роботі. Разом із учнями створюємо проекти, тематичні та ювілейні газети, проводимо літературні тижні, готуємо літературно-музичні композиції, різноманітні ігри, конкур-си, усні журнали, організовуємо зустрічі з письменниками Первомайщини.

 Така система роботи допомагає мені виявити неординарних, творчих особистостей. З ними шліфуємо навички аналізу літературних творів, написання власних віршів та прози.

Проводжу моніторинг навчальних досягнень учнів та вивчаю їхні читацькі інтереси. Це дає змогу побачити прогалини у знаннях учнів, провести відповідне коригування, а також підвищити мотивацію щодо читацького інтересу.

 Запровадження досвіду формування компетентної особистості сприяє формуванню інтелектуально розвиненої, високодуховної людини та розвитку її творчих здібностей.

Разом з тим існуюча система викладання світової літератури містить ряд недоліків, які ускладнюють процес формування компетентної особистості:

— навчальні програми лише предметно зорієнтовані, регламентують зміст предметного матеріалу, перелік вимог до засвоєння предмета, формування умінь та навичок;

— традиційна система оцінювання успішності не дає змоги зробити висновок про рі-вень сформованості компетентностей особистості.

Формування компетентної особистості повинно відбуватися не лише на уроках світової літератури, а й під час вивчення інших предметів, у їх тісному взаємозв’язку. Також слід розробити систему оцінювання сформованості компетентностей особистості.

Отже, успішною і результативною, на мою думку, робота вчителя-словесника буде за умови дотримання таких правил:

* Учитель і учень — партнери, рівні у процесі навчання. Поважайте один одного.

* Кожен учень — унікальна обдарована особистість. Відкрий її.

* Не марнуй жодної хвилини уроку. Використай їх максимально.

* Знання — це скарб. Наповни ними себе.

* Позитивні емоції — запорука якісного навчання. Створи ситуацію успіху.

 Я впевнена, що зацікавити, повести за собою спроможний лише той педагог, який сам перебуває у постійному пошуку. Адже ще В. О. Сухомлинський закликав: «Будьте самі шукачами, дослідниками. Якщо не буде вогника у вас, вам ніколи не запалити його в інших...».